Група "Дослідники"
Атлантичний океан лежить між Америкою на заході та Європою і Африкою на сході. Межі з Індійським і Тихим океанами проведені умовно – по меридіанах від мисів на південних краях Африки і Південної Америки до Антарктиди. Назву Атлантичному океанові дали стародавні греки за ім’ям міфічного титана Атласа (Атланта), який нібито стояв на краю Землі і тримав на плечах небозвід.
Рельєф дна океану складний. Рельєф дна Атлантичного океану, як і Тихого, є продовженням рельєфу материків.
Островів в Атлантичному океані порівняно мало, а ті, що є, зосереджені переважно в північній частині океану. Найбільші материкові: Великобританія, Ірландія, Ісландія, Ньюфаундленд, Великі і Малі Антильські та ін.; до вулканічних належать: Азорські, Трістан-да-Кунья, о. Св. Єлени та інші
Атлантичний океан – найбільш вивчений і освоєний людьми. Перші відомості про нього зібрали фінікійці ще за тисячу років до н. е. Найвагомішими дослідження були: Христофора Колумба, Івана Крузенштерна та Юрія Лисянського.
Відтак, історію дослідження Атлантичного океану поділяють на 3 періоди. Перший період — до 1749 року (плавання фінікійців, карфагенян, X. Колумба, Дж. Кабота, Ф. Магелл1873, — одержані перші дані про температури води на різних глибинах (Дж. Кук, І. Ф. Крузенштерн, Ю. Ф. Лисянський та ін.). Третій період — період комплексних океанографічних досліджень з кінця 19 століття триває й тепер. Сюди відносять експедиції на кораблях «Челленджер» (1872—76), «Витязь» (1886—89), «Метеор» (1925—27, 1929—38), «Діскавері II» (з 1931), дослідження вчених СРСР, проведені під час Міжнародного геофізичного року 1957/58 на кораблях «Обь», «Севастополь», «Ломоносов», та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар